В історії України є знакові постаті, чия спадщина
 відіграла визначальну роль у долі нації, розвитку держави.
 Серед них —
Василь Григорович Кричевський — засновник   українського стилю в архітектурі та перший художник вітчизняного
 кіно, самобутній живописець і графік-новатор, сценограф і майстер
 декоративно-прикладного мистецтва, автор дизайну
 національного герба України,  мистецтвознавець і педагог,
 старійшина могутнього сімейного клану
 художників Кричевських — вельми харизматична фігура
 всього національного мистецтва ХХ століття.

Василь Григорович Кричевський народився 12 січня 1873 року в селі Ворожба поблизу Лебедина (раніше це була Харківська губернія, а зараз Сумська область). По закінченні технічної школи працював під керівництвом архітекторів С.Загоскіна і О.Бекетова. Пізніше Кричевський викладав історію українського мистецтва в університеті Харкова. З 1895 року він самостійно розробляв деякі проекти шкільних і приватних будівель. Кричевський є автором нового архітектурного стилю – так званого „ українського модерну ”.

У 1902 р. Полтавське губернське земство оголосило конкурс на створення проекту нового земського будинку. Проект В.Кричевського визнано кращим: саме в ньому були відтворені характерні риси українського народного будівництва.

Настільки яскраво виражений український стиль Полтавського  губернського земства не припав до смаку
царю Миколі II, який приїжджав в 1909 році в
Полтаву на святкування 200-річчя перемоги військ Петра I над шведами.
«Стиль будинку виконано як би для малоросів і їх історії,
що вкрай неприпустимо і шкідливо для держави», - висловив невдоволення імператор.

 

У 1903-1906 рр. Кричевський живе у Полтаві, розроблює оформлення будинку, інтер’єри. За модерний стиль, витворений на основі історичної спадщини народу, його назвали “ батьком української архітектури ”.

Творчість В.Кричевського в архітектурі, графіці й живописі була надзвичайно плідною. Працюючи в Україні як архітектор, він брав участь у проектуванні багатьох визначних житлових та громадських будівель в «українському стилі» у Києві , зокрема: житлового будинку І.І. Щітківського по вул. Полтавській, 4-а (1907–1908 рр.); житлового будинку сім‘ї Грушевських на вул. Микільсько-Ботанічній, 14 (1908–1910 рр.); будинку Міського училища ім. С.Г. Грушевського (1908–1911 рр.).

Знаковим у творчості В. Кричевського став музей-заповідник
Т. Шевченка у Каневі, що замислювався як комплекс.
На той час у суспільстві вже панувало розуміння цього місця для України як «української Мекки», «вогнища української культури», тому вирішення архітектури музею Т. Шевченка саме  у формах українського модерну було закономірним і символічним.

 

Захопившись національним, Василь Кричевський збирає колекцію предметів народного мистецтва, а в 1917-му стає одним із засновників Київської академії мистецтв.

 У 1918-му до влади в Києві прийшла Центральна Рада.
Михайло Грушевський доручив Кричевському розробити
державну символіку. Грушевський вважав, що знання історії
і культури України допоможе художникові знайти
найлаконічніші символи, що передавали б суть молодої держави.
28 березня 1918 року офіційним гербом України затверджено
тризуб київського князя Володимира, перероблений і оформлений.

 

Неперевершений знавець народного мистецтва, Кричевський зробив відчутний внесок у вітчизняну сценографію і театральний дизайн. У 1907—1910 роках оформляв спектаклі в театрі Садовського: “Тарас Бульба”, “Ревізор”, “Богдан Хмельницький” та інші, 1916—1917 роки — Василь Кричевський ратує за створення української професійної кінофабрики.. На Одеській та Київській кіностудіях він оформив дванадцять фільмів.

Друга світова війна застала Василя Кричевського в Києві. Він пізнав усі “ радощі ” окупації: голод, холод, поневіряння по чужих будинках. У 1943 році художник із сім’єю виїхав на захід. Якийсь час працював у Львові під покровительством владики Шептицького, потім через Братиславу дістався Парижа, Згодом переїхав до Венесуели.

Дорогою втрачено майже всі роботи Кричевського. В чужому краю він малював пейзажі Каракаса і... батьківський дім у Ворожбі на Сумщині, садибу діда в Лебедині, Богдана Хмельницького на Софійській площі в Києві, селянські будинки України.

Помер Василь Кричевський у Каракасі 15 листопада 1952 року.

В. Кричевський розвинув національну архітектурну традицію, надавши етнічного колориту новим типам громадських будівель. Творча спадщина В. Кричевського стала складовою національної архітектури нової епохи і водночас мірилом її розвитку.

Запрошуємо всіх бажаючих переглянути виставку присвячену 145- річчю від дня народження В. Кричевського. Виставка діє в приміщенні абонементу НТБ на архітектурному факультеті ( ауд.115 ) з 19.12.17.р. по 22.12.17. р.

 

Додаткова інформація
Кількість відвідувань сайту: 2549448
Кількість переглядів сторінки: 62125
Сторінка була створена за 0.282 секунд
© VovanShu