"Її теплом зігріті наші долі…"

Півтора року тому, у переддень великого християнського свята Трійці пішла за вічну межу ветеран університету,завідувачка кафедри організації й технології будівництва та охорони праці, кандидат технічних наук, професор, заслужений працівник освіти України Людмила Гордіївна Єрісова.

Знову осінь похмура кружля золотим падолистом

І на струнах дощів виграє невеселі пісні,

А спомин наповнює їх ще тривожнішим змістом,

Омиваючи пам’ять у ці поминальнії дні.

                                                      (А. Климчук)

  

2 листопада науково-технічна бібліотека разом з кафедрою організації й технології будівництва та охорони праці підготували і провели вечір – спомин, присвячений 90-річному ювілею Людмили Гордіївни Єрісової.

Людина починається з добра,

Із ласки, щирості й любові,

Із батьківської хати і двора,

Із теплоти, що є у кожнім слові,

                          Людина в світ приходить для добра

                                                                (Н. Красоткіна)

Саме для добра прийшла в наш світ Людмила Гордіївна.

Гортаючи сторінки життя Людмили Гордіївни ми скористалися споминами її родини, друзів, колег і розказали про її дитинство, юність, навчання у школі, а потім в інституті. Нелегкі випробування лягли на її плечі – і чорні дні голодомору, і жахіття війни, але було й багато щасливих, радісних днів, зігрітих теплом рідних, друзів, коле. Вона ніколи не втрачала оптимізму, любила людей, роботу, свій університет.

До останніх своїх днів Людмила Гордіївна Єрісова перебувала на кафедрі, приймала екзамени, консультувала, давала поради молодим колегам. Вона була Учителем і наставником для всіх викладачів і співробітників нашого університету.

Світлий спомин про світлу людину. Добру пам’ять по собі залишила Людмила Гордіївна серед своїх колег.

Багато людей прийшло на вечір-спомин, кожен з них немовби хотів доторкнутися до минулого, відчути той час, коли Людмила Гордіївна була поряд і вони працювали разом.

ЇЇ колеги, викладачі кафедри організації й технології будівництва та охорони праці з теплотою та безмежною вдячністю згадали свого Керівника, Наставника і Учителя.

Кандидат технічних наук, доцент, завідувач кафедри Леонід Щербінін розказав про ту доленосну роль, яку зіграла Людмила Гордіївна в його житті.

З великою повагою і любов’ю згадував про рідну і дорогу для нього людину кандидат технічних наук, доцент Сергій Дикань.

У виконанні студента групи 301ГР Станіслава Чумак прозвучала пісня, присвячена Людмилі Гордіївні від імені випускників усіх років і спеціальностей. А слова до цієї пісні написав наш викладач Сергій Дикань на мотив відомого шлягеру 50-х років «Не могу я тебе в день рождения дорогие подарки дарить…». Це пісня молодості Людмили Гордіївни, і вона її дуже любила…

На вечір-спомин прийшли наші провідні викладачі з різних кафедр, ті, хто на своєму життєвому і викладацькому шляху зустріли цю унікальну людину: доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри архітектури та міського будівництва Олександр Сємко, доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри видобування нафти і газу та геотехніки Микола Зоценко.

Дуже цікавою була  розповідь кандидата технічних наук, доцента, професора кафедри залізобетонних і кам’яних конструкцій та опору матеріалів Оксани Довженко. Вона розповіла за що любили і поважали її студенти.

Віддати данину пам’яті колишній колезі і другу, пригадати той неповторний час співпраці, дивовижної дружби прийшли колишні викладачі нашого університету: Аркадій Юдін, Федір Лапінцев, Валентина Поліщук, Раїса Кузьменко. На жаль, за станом здоров’я не всі змогли прийти на наш вечір, але і Олексій Шило, і Михайло Коршунов передали свої спогади, які були зачитані на заході.

Професійна стежина Людмили Гордіївни більше ніж 70 років вела її викладацькими буднями і святами. Бо ж вибрала ту стежину вона сама. І сама йшла нею, отримуючи найбільшу нагороду за свій труд – любов і повагу викладачів, співробітників, студентів.

Історія життя Людмили Гордіївни овіяне такою красою, спогади людей були такі щирі, що  всі присутні – і викладачі, і співробітники, і студенти – зрозуміли, якщо є мрія, є улюблена справа і вистачає сили, наснаги й мужності віддатися їй сповна – значить життя не буде пустим, безбарвним і нецікавим, воно стане змістовним, наповненим, а значить люди про тебе пам’ятатимуть.

Звертаючись до студентів, присутніх на заході ведучі закликали пам’ятати корифеїв нашого навчального закладу, шляхетних, талановитих, неординарних особистостей. Багатьох з них вже немає серед нас, але вони своїми зусиллями і невтомною працею примножували здобутки нашого університету, закладаючи міцний фундамент для нашої рідної Альма Матер, який дозволив нашому  вузу стати  одним із найкращих університетів країни. Це і Олександр Григорович Онищенко,Всеволод Олександрович Бродецький, Сергій Олександрович Бродецький, Михайло Захарович Берлін, Клавдій Васильович Гладиш, Яків Ілліч Майліс, Дмитро Микитович Топчій, Олександр Никонович Могилат, Борис Федотович Драченко, Катерина Василівна Чупруненко, якій, до речі, цими днями виповнилося 110 років із дня народження, та багато-багато інших.

Саме до цих шляхетних, розумних, високоосвічених людей і належить Людмила Гордіївна Єрісова. Це саме ті люди, яких ми повинні наслідувати, про яких ми повинні пам’ятати. Бо це – наша історія.

Вечір-спомин став незабутній і через те, що з екрану до всіх присутніх звернулась сама Людмила Гордіївна. Вона розказувала про своє життя, про свою улюблену роботу, про свої мрії.

А зберегти світлий образ Людмили Гордіївни, подарувати її живий голос, її дороге обличчя, добру і ласкаву усмішку допоміг нам Гліб Кудряшов, кандидат наук із соціальних комунікацій, доцент кафедри журналістики Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка. Він 20 років тому зняв про неї веселий, добрий, надзвичайно позитивний фільмі. Закінчився фільм улюбленою піснею Людмили Гордіївни «Надежда» (композитор О. Пахмутова, поет М. Добронравов),  а виконали її разом – Гліб Кудряшов і Людмила Гордіївна.

Студентка групи 301ЕМ Ілона Новікова з натхненням заспівала цю дивовижну пісню і подарувала усім присутнім.

Усі присутні подивилися ще один унікальний фільм – відео фрагмент 40-ліття зустрічі випускників 1968 року. У цьому фільмі Людмила Гордіївна дуже раділа зустрічі зі своїми колишніми студентами, розказувала, що пам’ятає, згадує і любить їх. Наприкінці фільму вона. сказала напутнє слово своїм студентам, і колишнім і теперішнім де головним було життєстверджуюче: «Я не прощаюсь! Будемо жити!»

Професійна стежина Людмили Гордіївни більше ніж 70 років вела її викладацькими буднями і святами. Бо ж вибрала ту стежину вона сама. І сама йшла нею, отримуючи найбільшу нагороду за свій труд – любов і повагу викладачів, співробітників, студентів.

Тож будемо пам’ятати Людмилу Гордіївну Єрісову – доброго мудрого керівника і прекрасну людину!

 

 

 

 

Додаткова інформація
Кількість відвідувань сайту: 2649693
Кількість переглядів сторінки: 70225
Сторінка була створена за 0.302 секунд