«Захист дитини у цілому світі –
місія честі, любові й добра…»

Науково-технічна бібліотека та кафедра українознавства, культури та документознавства підготували і показали літературно-музичну композицію «Захист дитини у цілому світі – місія честі, любові й добра…», присвячену Міжнародному дню сім’ї, Дню матері та Міжнародному дню захисту дітей.

Изображение2

На заході, який був проведений 8 червня, були присутні студенти-мешканці гуртожитку № 1.

День захисту дітей – це не тільки веселе свято для самих дітей, а й нагадування суспільству про необхідність захищати права малечі, щоб усі діти росли щасливими, вчилися, займалися улюбленою справою і в майбутньому стали хорошими батьками та громадянами своєї країни.

Изображение3

Ведуча заходу, студентка Анна Бліщ наголосила на тому, що кожна дитина має повне право бути захищеною, розвиватися й навчатися для кращого життя.

Не буде дітей – не буде майбутнього! Якщо ми не збережемо наших дітей, то не збережемо країну:

Дитина – це пісня,
Дитина – це світло!
Тож  збережемо їх від бід
Душі їх невинність,
Наївність та віру у світ.
(Людмила Грицай).

Діти – наш найдорожчий скарб, наша радість і наше майбутнє.

У народі говорять: «Як під сонцем квітам, так з матірю – дітям». Материнство — це нескінченність людського роду. Кожна мати, народжуючи дитину, сподівається, що вона буде здоровою, успішною, тому й намагається передати їй свої знання і вміння.

Але не всім дітям поталанило мати щасливе і безтурботне дитинство . Тема, яку ми розглядали, дуже важлива і навіть не дуже приємна, а, чесно кажучи, навіть страшна. Та не можна мовчати, коли страждає і плаче дитина, ненароджена дитина! Вона могла б вирости і стати великим художником або просто хорошою людиною. Тож захистимо її від самих себе.

Літературно-музична композиція була насичена фото та відео матеріалами, які допомогли яскравіше розкрити тему – передчасне переривання вагітності.

Переконливою була гра наших акторів-аматорів Владислава Кириченка, Єлизавети Кабак, Анни Бліщ та Олександри Литвин, які брали участь в інсценізації філософської притчі «Великодушність вовчиці».

Изображение4

Изображение5

Изображение6

Изображение7

Глядачі повірили в щиру історію кохання і разом з героями пережили  всю трагедію почуттів, яка завершилися зрадою. Вони співчували покинутій дівчині, та хотіли, щоб вона прийняла правильне рішення – залишити свого ненародженого малюка.

Изображение8

Изображение9

Изображение10

Щиро та зворушливо прозвучав «Монолог ненародженої дитини» у виконанні Олександри Литвин. « Зачем моя мама не добрая волчица, а лютый зверь, называемый человеком? Никогда еще волчица не загрызала своего волчонка, а я с самого зачатия моей жизни слышу приговор о том, что мне надо умереть…», – говорить дитина, якій було не суджено народитися. Вовки, ризикуючи життям, намагаються зберегти своїх дітей і тим самим забезпечити майбутнє роду. А людина…

Так давайте ж ми всіма своїми вчинками по відношенню до підростаючого покоління підтвердимо велике наше ім'я – Людина.

Глядачі, переважна більшість яких були юнаки, не змогли стримати своїх почуттів, в їхніх очах бриніли сльози.

Изображение11

Бажаємо Вам запам`ятати на все життя чудові поетичні рядки Надії Красоткіної:

То ж ніжно пригорніть свою дитину,
У вас же, люди, серце золоте.
І подаруйте їй тепла краплину –
Дитина, мов троянда розцвіте.

 

І не загубиться ніде у світі цьому,
Відчувши серцем вашу доброту.
А повернеться до тепла, додому
І почуттів нестиме чистоту.

 

Притисніть до грудей свою дитину
І подаруйте дужих два крила,
Щоб в білий світ летіти безупинно
До світла, щастя, радості й тепла
.

Изображение12

Додаткова інформація
Кількість відвідувань сайту: 2322051
Кількість переглядів сторінки: 39934
Сторінка була створена за 0.2 секунд
© VovanShu